«І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!» 2Кор. 11:1-15.
Наприкінці двадцятого століття, коли розсипався Радянський Союз, багато братІв та сестер з України поїхали на Північ розповідати людям про Ісуса Христа. Ніякої заборони ніде не було. Скрізь зелене світло: в соціальній, культурній сферах, а також в учбових закладах. В кінотеатрах та клубах організовувалися євангелізаційні зустрічі, роздавалися Біблії, Євангелії, трактати на різні духовні теми. Демострувався фільм «Ісус».
В школах факультативно велися уроки на тему «Духовного відродження». У містах класи були переповнені дітьми: по 30-32 учні. Якщо в нас на Волині дітки в школах з задоволенням слухали Слово Боже, то там зовсім по-іншому. Дітям було байдуже як до Леніна, так і до Ісуса Христа. А ще слід зауважити, що вже в той час екстрасенси заполонили учбові заклади. Вони організовували різні гуртки з окультними елементами. Щоб посіяти Христову науку в таких серцях, потрібно було докласти чимало зусиль. Ми постилися і молилися, щоб Дух Святий діяв на уроках. Господь давав нам сили триматися у формі цілий тиждень.
Одного разу молода вчителька підійшла до мене і запитала: «Як Вам вдається не втрачати силу в цьому хаосі цілий тиждень? Мене вистачає лише на два дні. Ці дітки забирають мою силу. У середу я вже ніяка!»
Згодом нас витіснили зі шкіл, перестали давати дозвіл на різні християнські зустрічі в клубах та кінотеатрах. Але запропонували альтернативу. Ходіть в інтернати, школи, вищі учбові заклади, читайте лекції про шкідливість проституції, наркоманії, сніду. Говоріть, що хочете, тільки не згадуйте про Бога. Навчайте добру!
Дехто пішов у школи. Мені запропонували технікум і інститут. Я пересипала програму місцями із Біблії, хорошими повчальними цитатами, але сказати, що так говорить Бог, не мала права. Провела я тільки три лекції. Кожного разу до мене підходили студенти, викладачі… Вони дякували, хвалили, зауважували, що мої лекції відрізняються від інших, я веду бесіди оригінально, не так як усі…
А я йшла додому, не одержавши ніякого задоволення. Я відчувала, що посіву вічного насіння не відбулося. Тези комуністичної партії теж були взяті із Біблії, але без Бога не вдалося побудувати світле майбутнє! Це була марна праця. Стан у мене був такий, ніби я зрадила Ісуса Христа, ніби викрала Його Слово, щоб показати себе, і посіяла при дорозі, наперед знаючи, що воно не дасть плоду. Тому я залишила цю справу.
Через деякий час соціальна служба стала організовувати реабілітаційні центри для наркоманів. Чим вони відрізняються від християнських? Там вранці і ввечері дозволено читати тільки притчі Соломона. Заборонено трактувати, пояснювати, нав’язувати свою думку. Тільки керівник закладу кожного дня перед молитвою повторював одне й те ж: «Бог говорить до тебе сьогодні: віддай всю зарплату, і я покажу тобі Свою велич!»
Коли я заперечила, що Бог заповів віддавати десятину, а не всю зарплату, то почула у відповідь слова: «Що ви про себе надумали? Ви – ніхто!»
Дуже шкода, що багато християн працюють в цих закладах, звітують в церквах, збирають гроші, допомагають, а слави Богові від такої праці не має. Дорогі друзі! Якщо нам не дозволяють говорити Слово Боже, ніяка інша праця в такому місці не приносить слави Господу! Краще тоді працювати індивідуально, від серця до серця. І якщо ви готові до цього, то Бог буде благословляти вас душами, які шукають Його.
Нещодавно я зустрілася ще з однією проблемою. Поширюється навчання по душеопікунству на основі сучасної світської психології. Дуже прикро, але там немає місця Христу. Напочатку лекції доповідач вилив багато бруду на відомих проповідників, потім розповідав про недостойних служителів церков та їхніх грішних дітей. Дійшла розмова до того, що в гадаринського одержимого був легіон демонів, а в кожному віруючому не менше п’яти, шести. По цій методиці душеопікун має визначити стан людини, копаючись в душі, в її минулому, щоб прийшло звільнення.
Коли я навчалася в Біблійному інституті, то Ян Рьоттінг нам говорив покладатися на віру в Ісуса Христа і на Духа Святого, з Котрим ми повинні співпрацювати, якщо хочемо допомагати людям. Ми не повинні забувати про силу Крові Ісуса Христа. Вона обмиває кожного грішника, який щиро кається, очищає від усякого гріха і дає силу не грішити! Це надійний засіб, котрий діє в серці кожного віруючого!
А ще душеопікун не має права розголошувати чужі таємниці. З молитвою вислухали проблему, донесли біблійну істину про те, що коли людина кається, то Кров Ісуса Христа очищає від усякого гріха, і віддали все у руки Господа, продовжуючи постійно молитися за співрозмовника. Дух Святий звершує працю краще, ніж будь-який психолог. Він це робить постійно. Ніжно, лагідно докоряє і виправляє, не розбиває нічиїх сердець і не приносить гірких розчарувань.
Була висловлена одна така цікава думка про те, що ми не повинні хворіти, тому що ми є храмом Духа Святого. Поставили лікарі діагноз – не вірте, не сприймайте його, не беріть собі цю хворобу, моліться і будете здоровими. Якщо ж ви захворіли і помрете від цієї хвороби, то Господь у вічності запитає, чому ви не зберегли храм Божий і померли в половині своїх днів. Такого в Біблії нема. Апостол Іван в книзі Об’явлення попереджає: «Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій». Об’явл. 22:18-19.
Дуже прикро, що молодь не прислухається до думок старших служителів, які мають досвід, знають Писання і живуть по вірі. Аксіома: без покаяння немає прощення гріхів! Коли Ісус Христос вийшов на служіння, Марк так пише про Нього: «…прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» Марк. 1:14-15.
А молодь теперішнього часу збирається на вечорниці, запрошує невіруючих друзів, запитуючи: «Ти хочеш, щоб Гоподь тебе благословив?» Звичайно, хто проти? Вони моляться і проголошують: «Бог тебе любить! Його благодать тебе спасла! Радій, прославляй Бога, Він з тобою!» А потім народжуються пісні, в яких крім слова «я» ще прослуховується «Бог мене любить».
Коли у 1975 році я стала співати в хорі, тоді старші брати говорили хористам: «Спів у церкві – це друга проповідь. Псалом повинен мати біблійний зміст, а мелодія має допомагати зрозуміти Істину. Коли про це старші члени церкви починають нагадувати молоді, то вуха в’януть від того, шо вони чують у відповідь: «Подякуйте Богові, що ми й так вас терпимо!»
Повірте, коли я бачу, як змінилися приорітети в церкві, хочеться плакати. Чи насправді ви такі круті та знамениті? Чи маєте таку силу Духа Святого, що вам не потрібні надбання церкви за 2000 років, що відкинули всі євангельські пісні, в яких возвеличується Бог і Кров Христа? Про що ви дбаєте? Про те, щоб достойно і благоговійно прославити Ісуса Христа, Котрий дорогою ціною викупив нас від смерті, чи прагнете прославитись самі, співаючи і граючи в своє задоволення, бо вам нудно співати про Кров Христа? Повірте, ви просто не відчули її силу на собі, ви не бачили, як вона спасає інших, ви працюєте своїм розумом, щоб мати певну кількість людей, які будуть розділяти ваші погляди. Якщо ви думаєте, що цим служите Господу, не обманюйтесь! Та кількість невідроджених людей, яка увійшла через таке служіння, згодом розрушить церкви. Ви зневажаєте - майбутнє покоління буде зневажати вас! Ви сієте вітер, але будете жати бурю! Не женіться за кількістю, дайте місце у вашому служінні Духу Святому!
Дуже жаль… Немає глибини! Поверхневе покаяння, поверхнева віра, поверхневе поклоніння… Колись хор під керівництвом Андрія Севастьяновича Марчука як заспіває молитву «Отче наш…» , або апостольський символ віри «Вірую!», аж дух перехоплює від присутності Божої. Під цю мелодію танцювати не будеш!
Апостол Павло пише молодому служителю Тимофію: «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!» 1Тим. 4:16.
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 15 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
