Я зайду у таємну кімнату,
Зачиню за собою всі двері
І замкну всі замки, а ключі
Просто викину в вихор вітру,
Щоб ніхто—ні душа, а ні тіло,
А ні ворог, підступний, лукавий—
Не змогли знов відкрити ці двері,
Бо до мене прийшов Коханий!!!
Я сама не зроблю а ні кроку.
Просто буду на Нього дивитись...
Як говорить Він, як Він ходить,
Як сміється і співчуває,
Як Він любить і як співає...
Я так хочу від Тебе навчитись!!!
Я сама ні на що не спроможна...
Я сама ніби гола травинка...
Ти — надія моя і сторожа!
Ти піклуєшся й любиш — це дивно!!!
Що віддати Тобі я можу,
Щоб до Тебе міцніш притулитись?!!
Просто серце Твоє відчувати,
Просто в очі Твої дивитись...
Пізнавати Тебе я прагну
Так, як Ти відкритись бажаєш
Через Слово і Духа Святого...
Ти мене повсякчас чекаєш...
Дивна зустріч в таємній кімнаті:
Спокій... Радість... Купання в любові...
...Розбиваю тюремні грати!!!
Мій Господь, я іду за Тобою,
Щоб у світі Тебе являти!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 6734 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Домашние войны... - Сергей Сгибнев Сколько бы ни исследовали мы причины распада семей, во всем и всегда видим попытки сторон (как жены, так и мужа) обелить себя и обвинить, теперь уже соперника, в ответственности за совершившееся. И каждый считает свою ситуацию уникальной… Что, мол, только у них это случилось, и по вине противоположной стороны. Но как же прав был Екклесиаст, сказавший еще три с половиной тысячи лет назад:
- Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем.
Бывает нечто, о чем говорят: "смотри, вот это новое"; но [это] было уже в веках, бывших прежде нас. Нет памяти о прежнем; да и о том, что будет, не останется памяти у тех, которые будут после (Еккл.1:9-11).
Святитель Иоанн Златоуст жил и трудился во славу Господа нашего на исходе ТРЕТЬЕГО века. 1600 лет прошло с тех пор, как услышали люди его проникновенные, пропитанные истиной Святого Духа слова.
Прочтем же еще раз размышления великого мужа силы и славы Господней. Не о сегодняшнем ли дне сказано? Не к нам ли – сегодняшним, обращение?
